Вже стало сумною традицією в листопадові дні пізньої осені збиратися всією громадою біля Пам’ятного знака жертвам Голодомору, щоб вшанувати людей, які померли в дні страшної трагедії, позначеної кольорами вічної скорботи і жалоби.
Голодомор 1932-1933 років – одна з найболючіших сторінок історії української нації. Полтавщина в страшному вирі подій 80-и річної давнини втратила чи не найбільше людей різного віку.
Особливо молоді, юнаків і дівчат, які тільки розпочинали свою життєву дорогу. Тоді, в далекому
1933-ому загинули мільйони людей, вмирали голодною смертю просто серед поля, на шляхах, у холодних хатах і на вокзалах. Вмирали поодинці і цілими сім’ями. Назавжди зникали з лиця землі цілі хутори і села.
27 листопада 2015 року в районному центрі відбувся мітинг-реквієм та покладання квітів до Пам’ятного знаку жертвам Голодомору. У меморіальному заході взяли участь керівники району, міста, члени депутатського корпусу, працівники підприємств, установ, організацій, учнівська та студентська молодь, представники громадськості. Зі словами до присутніх звернулася голова районної державної адміністрації В.А.Мартюк. Вона, зокрема, сказала: „Голодомор став національною трагедією і сумною сторінкою нашої історії, про яку ми згадуємо з величезним болем. Ми прийшли пом’янути своїх земляків – жертв трагедії, адже нас єднає спільний біль і спільна пам’ять. Наш святий обов’язок – зберегти пам'ять про невинні жертви трагедії. Вшанування пам’яті невинно загиблих людей допомагає нам бути більш людяними та милосердними. Ми повинні бути єдині у творенні нашої Української національної держави, тверді та свідомі у своєму виборі. Це убереже нас від подібних трагедій“.
Також на мітингу виступили: голова районної ради Ю.В.Бойко, депутат Хорольської міської ради А.Ф.Ящук та ветеран праці М.П.Калініченко, який прочитав власні вірші про голодомор. Керівники району, представники громадськості, учні та студенти поклали до підніжжя Пам’ятного знаку вінок, живі квіти та колоски пшениці з калиною. Присутні вшанували пам’ять померлих від голоду земляків хвилиною мовчання. Учні та студенти запалили лампадки, що символізують скорботу по померлим.
Урочистий захід, присвячений Дню пам’яті жертв Голодомору, провела ведуча Лариса Вакуленко.
Сьогодні неможливо з певністю сказати, де поховані люди, що померли від голоду. Але важливий той факт, що мешканці району віднайшли кілька місць таких поховань на території району і встановили там Пам’ятні знаки. Саме до них і приходять люди в ці дні, щоб згадати жертви трагедії і помолитися за них.
Події більше ніж 80-річної давнини, увічнення померлих, вшанування постраждалих, відновлення їх чесних імен допоможуть всім нам зберегти в пам’яті сумні сторінки історії, зробити все від нас залежне, аби пам’ять про цих людей була вічно жива і додала нам всім наснаги, сили й мужності для зміцнення власної держави на власній землі, задля розвитку демократії і вільного життя.
Тяжко повертає собі народ України духовне здоров’я. Жадане й драматичне його очищення, радісне й гірке його воскресіння. Надто багато позаду могил. Надто великі втрати. І тільки правда здатна зняти наслідки заподіяного голодомором, розкріпачити волю людей. Тільки пройшовши минулі страждання, викричавши давній біль, крок за кроком пройшовши заново хресну дорогу своєї історії, віднайде себе наш народ, гідний прекрасної долі.
Ми повинні знати страшні сторінки вітчизняної історії, щоб подібні трагедії ніколи не повторилися.
Схилімо голови перед пам’яттю загиблих. Хай запалені в ці пам’ятні дні свічки символізують нашу скорботу, а їх вогники зігріють душі померлих і стануть світлом нашого очищення заради майбутнього. Хай горять вони, зігріваючи зорі і небо, й душі тих, кого в 33-му не відспівали, не оплакали, не провели в останню путь, не пом’янули…
В ці дні в храмах Хорольщини відбулися панахиди за померлими жертвами Голоду 1932-1933 років.
