“Щиро дякували і просили ще привести ялосовецьких вареників”
- За грудень минулого року, січень і початок лютого ми приготували і передали нашим бійцям в зону АТО, в загальному, близько п'яти тисяч вареників, - розповідають подружжя Лучинських, Людмила і Павло. - Це, не рахуючи інших продуктів харчування та одягу, які передавали через групи київських та полтавських волонтерів. 
- Думка готувати вареники не лише для себе виникла спонтанно, - говорить Людмила. - Чоловік мене в цьому підтримав. Тут і "закипіла" робота. Спершу готували їх із власних продуктів, деякий час зберігали в морозильній камері свого холодильника. На той час ми вже мали контакти з київськими й полтавськими волонтерськими групами, які перевозили допомогу від населення у зону АТО, до наших бійців. Тому, коли наступного разу вони до нас приїздили, щиро кажучи, здивувались, коли побачили вареники. Через кілька днів, телефонуючи, дякували нам за ялосовецькі вареники не лише від бійців з полтавського регіону, але й усіх військовослужбовців. Для них вони стали наче ковтком свіжого повітря, яскравим та незабутнім спогадом з рідної домівки. А перед наступною поїздкою, зателефонували, запитуючи: "А вареники будуть?" Я відповіла: "Так, обов'язково". Як пізніше вони нам розповіли, бійці говорили, що з нетерпінням чекають їх чергового приїзду, головне, щоб були вареники. Неодноразово телефонували і особисто бійці АТО - щиро дякували. 
З часом про ялосовецькі вареники від родини Лучинських дізналися і односельці. Вони радо підтримали ініціативу подружжя, почали приносити їм продукти і для передачі, і для вареників. Зі сторінок газети щиро дякуємо цим людям - жителям всіх сіл Ялосовецької сільської ради, а особливо - керівнику державного підприємства "Дослідне господарство "9 Січня" Андрію Григоровичу Пасюті за надання м'яса й свинячої печінки для начинки вареників. Зі слів Людмили Лучинської, вона не має морального права виділяти когось конкретно із громади, тому що допомагали всі. Але її щиро вразив вчинок сусідки баби Дуні. Вона - інвалід. Їй важко рухатися. Проте, вона передавала продукти, теплі речі.
- Морозної погоди все було гаразд, - розповідає далі Людмила. - Зроблені вареники ми складали в ящики й виносили на подвір'я. Ситуація дещо ускладнилася, коли потеплішало. Місця для такої кількості продукту ми не маємо, тому звернулися до нашого місцевого приватного підприємця В'ячеслава Яременка. Він займається роздрібною торгівлею. У його магазині є досить велика морозильна камера, якою він з нами люб'язно поділився.
Як вище Людмила і Павло Лучинські вже озвучили, вони зготували й передали бійцям в зону АТО близько п'яти тисяч вареників. Першого разу шістсот, другого вісімсот, третього (через київських волонтерів) - майже півтори тисячі. А от нещодавно, як пригадують, то рахують їх кількість у дві тисячі. 
Звичайно, це непроста робота, і, як підтверджує родина Лучинських, далеко не завжди продуктів вистачає, доводиться їх докупляти. На це йде практично вся їхня пенсія. Вони не збираються зупинятися на вже досягнутому. Стараються продовжувати свою роботу, тому що від них її чекають. Звертаються до людей, керівників сільськогосподарських підприємств, адже в них, очевидно, є достатні ресурси і можливості не лише допомогти родині Лучинських, але й організувати виробництво напівфабрикатів продуктів харчування для наших військовослужбовців. Дуже хочеться сподіватися, що даний приклад знайде свою цілеспрямовану підтримку і продовження.
- Люди, не робіть вигляду, що війни немає, - звертаються до загалу Людмила і Павло Лучинські. - Будь ласка, допомагайте нашим землякам-українцям!

Джерело - газета Вісті Хорольщини