Допомога, народжена вірою в перемогу "Ніхто не перекреслить мій народ…"

Часи тяжких випробувань згуртовують людей. Саме у часи тяжких випробувань народжуються нації - спільноти людей, окрилених спільною ідеєю.
Такою спільною ідеєю - світлою, величною і патріотичною - допомогти українській армії - горять вергунівська і клепачівська територіальні громади. Вогники патріотизму у серцях односельців запалили учні і вчителі Вергунівської школи.
Якось у редакцію газети зайшла педагог-організатор Вергунівської ЗОШ Тетяна Миколаївна Павлик. Вона разом з директором школи Світланою Олександрівною Сторчак приїхала в райцентр, щоб купити сітку. Педагоги розпитували чи не порадимо ми, де можна купити волейбольну або рибальську сітку.
- Діти загорілися бажанням виготовити маскувальну сітку для воїнів АТО. Там і батьки наших вихованців і випускники воюють. Вони і розповіли вергунівським школярам, що потреби у маскувальних сітках дуже великі. Шукаємо, де можна купити основу для тієї маскувальної сітки, - розповіла Тетяна Павлик.
Через кілька днів ми дізналися, що від покупки сітки-основи вергунівські патріоти відмовилися. Ініціативна група із Вергунів поїхала за досвідом плетіння маскувальних сіток у Хорольську гімназію. Тамтешні працівники Володимир Олексійович Масенко і Олександр Анатолійович Одинець переконали вергунівських колег, що не варто витрачатися на основи. Сплести їх можна і самостійно. Гімназисти відразу ж запросили вергунівських однодумців до верстату і показали на практиці, як можна плести сітки-основи власноруч. Володимир Масенко розказав, де і які нитки для виготовлення сіток продаються, порадив магазини з низькими цінами на цей товар.
Щоб приступити до плетіння сіток, треба спочатку запастися спеціальним реманентом: човниками. Такі човники виготовив Павло Федорович Павлик. Чотири комплекти човників дозволили стати до в`язальних станків чотирьом учням. Восьмикласник Черненко Володя, семикласники Махно Саша, Безпалько Олексій і Чернушенко Артем перетворилися на спеціалістів із сіткоплетіння.
Про те, що виникла необхідність плести сітки, на шкільній лінійці розказала Світлана Петрівна Старінцева. Взятися за цю роботу зголосилися півтора десятка хлопців. Але випробування "професією" пройшли четверо. Без посидючості, ретельності і старанності братися до плетіння сіток не можна - всеодно нічого не вийде. А такі риси притаманні не багатьом. Четвірка сіткоплетільників працює зранку, на перервах, на уроках трудового навчання і після шкільних занять. Кожного дня - по п`ять-шість годин. Хлопці не полишають човників навіть при розмові зі мною.
- Працювати важко. Від сидіння в одній позі починає боліти спина. Але робота не набридає, - розказує Володя Черненко. Недавно у школу із зони АТО приїжджав випускник Олександр Іващенко. Він говорив нам, що маскувальні сітки солдатам дуже по-трібні. Ми знаємо для кого стараємося. Передамо сітки нашому Сашкові.
Приємно працювати і Артему Чернушенку. Про свою роботу він по телефону повідомив братові, котрий захищає Україну у гарячій зоні. Артемів брат схвалив ініціативу юних земляків і їхніх наставників. Хлопці окрилені значимістю своєї роботи.
Виготовлення основи для маскувальної сітки - це перший етап роботи. А потім готову основу треба заплести стрічками білої або сірої тканини. Матеріал для стрічок збирали усім селом. Учні пішли по домівках. Просили земляків поділитися старими підодіяльниками, простирадлами, наволочками, сорочками. У жодному дворі вергунівські волонтери не отримали відмови. Дітей скрізь підбадьорювали теплими словами, допомагали.
Зібрані речі треба було порізати на стрічки. Цим зайнялися наймолодші діти.
…Стрілки на циферблаті годинника показували третю після обіду. Уроки в початковій школі вже закінчилися. Але малята ще в класі. Ножиці явно завеликі для їхніх маленьких пальчиків. Попри це, діти завзято кромсали тканину. Їм допомагали мами. Молоді жінки прийшли у Вергуни із Клепачів пішки, спеціально для того, щоб допомогти своїй малечі. Дружну роботу організували класоводи Наталія Моргун і Наталія Дзюбенко.
Третій етап виготовлення маскування - завершальний - відбувається у шкільній майстерні. Тут "ворожать" підопічні Тетяни Миколаївни Павлик. Готову основу напинають на спеціальні каркаси і обплітають стрічками. Це царина дівчаток середніх класів. Наразі виготовляють маскувальну сітку типу "Кікімора". Вона використовується індивідуально: або снайперами, або розвідниками.
Президент учнівського об`єднання "Лідер" Оксана Удовиченко розповідає, що дівчатка із задоволенням закріплюють маскувальні стрічки на основі. Дві сітки - "кікімори" майже готові. Тепер візьмуться за сітку для маскування техніки.
Ініціативу вергунівських школярів підтримали у СВК "Перемога". Голова профспілкового комітету підприємства Зінаїда Іванівна Кваша допомогла педагогам коштами, щоб було за що нитки для виготовлення маскувальної основи купувати.
Дядько п`ятикласника Івана Слісаренка воює в зоні АТО наводчиком самохідної артустановки. Спеціально для нього хлопчик написав вірша. І нехай рими у тому вірші не дуже досконалі, зате слова - від щирого серця.
Працює у школі бригада вишивальників. Шестикласниці Якименко Ніна, Боєва Лілія і дев`ятикласник Катькало Євген виготовляють обереги. Двадцяти-сантиметрові смужки тканини вишивають українським орнаментом. Виходять стилізовані міні-рушники. На тих рушничках ще й патріотичний слоган вишивають: "Слава Україні! Героям слава!". Тато Євгена Катькала дуже жде оберега, виготовленого руками сина. Телефоном він каже, що такий рушник і в бліндажі його зігріє, і від кулі збереже.
Отак усім миром, хто в окопах, а хто у шкільному коридорі, хорольці наближають реальну незалежність своєї держави.

Джерело - газета "Вісті Хорольщини"