Сайт міста Хорола

Місто Хорол

Хорол – місто, районний центр, розташований на правому березі р. Хорол. Перша згадка про Хорол є у Духовній Володимира Мономаха(1803), у якій записано, що в тому році гнали половців за Хорол. Археологічні дослідження давнього Хорольського городища вченими інституту археології НАН України та Полтавського центру охорони і дослідження пам’яток археології дають можливість за виявленими і продатованими рештками вважати час заснування поселення на території сучасного міста Хорола значно раніше, ще у VIII-IX ст.. Назва міста походить під назви однойменної річки, що у буквальному розумінні на різних мовах перекладається як “швидкий”, “намет”,”табір”, “житло” та інші. Давній Хорол містився на високому правому березі та сусідніх горбах і мав оборонне значення. Місто було свідком кривавих сутичок слов’ян з кочовиками: 1107, 1111, 1185, 1215. У 1781 році Хорол з прилеглими поселеннями підпав під владу Великого Князівства Литовського: після Люблінської унії 1569 року – до Речі Посполитої. Із 1648 року Хорол сотенне містечко Миргородського полку, яке налічувало 1279 господарств. Хорольським сотником був у цей час був Джуна Фесько, а у сотні було 165 козаків. У цей час Хорольська сотня мала свій прапор-значок. У 1781 році Хорол став повітовим містом і входив спочатку до Київського, а з 1795 року до Катеринославського намісництва. На 1787 рік в Хоролі 2436 жителів чоловічої статі, у тому числі священнослужителів і церковнослужителів – 27, купців – 23, городян – 153, різночинців – 91, козаків – 730, селян казенного відомства – 147, поміщицьких – 1014, різночинських і козацьких підсусідків – 251. У місті було 6 православних церков, у тому числі одна – цвинтарна, 2 домові церкви, а також синагога та молитовні будинки інших віросповідань. У різні часи діяли 2 каплички. Щороку відбувалося 4 ярмарки(Миколаївський – за 2 тижні до 3 травня, Петропавлівський – 29 червня, Успенський – 15 серпня, Введенський – 21 листопада). Із 1796 року Хорол був у складі Малоросії, з 1802 року – Полтавській губернії. У першій половині 17 ст. місту надано герб. На щиті у червоному полі схрещені вістрями до низу золоті шабля і стріла. Затверджений 4 червня 1782 року. Існував до 1917 року. У 1802 році Хорол займав площу 442 десятини, 3583 жителі. У місті діяло 9 кустарних виробництв, 2 цегельні, 3 солодовні, 4 пивоварні, 2 винокурні, 3 водяних млини, 24 вітряки. Щотижня відбувалось 2 базари. 1779-1790рр. споруджено Миколаївську церкву, 1808 рік – Свято-Успенську, 1821 рік – Воскресенську церкву. 1813 році засноване приватне училище, через 2 роки – двокласне чоловіче училище, 1835 року – парафіяльне. У цих закладах навчалося 310 дітей. Діяло 3 лікарні. Жителі Хорола передплачували 43 газети і журнали. 1859 року Хорол повітове місто, 605 будинків, 3726 жителів, поштова станція, а вже у 1897 році в місті – 7218 мешканців. 1905 року – 7957 жителів. Протягом цього року в Хоролі відбувалися мітинги, демонстрації. Хорольські робітники брали участь у Жовтневому Загальному політичному страйку. У 1910 році у Хоролі налічувалося 1421 господарство, 7931 житель, було 3 парових млини, 1 парова олійниця, пивоварний завод, цегельний завод, 2 друкарні. У березні 1917 року в Хоролі встановили свою владу представники Тимчасового уряду, Української Центральної Ради, а у квітні виникла робітнича рада. Влітку 1917 року відбувся повітовий з’їзд Рад робітничих депутатів. Того ж року у місті було створено Хорольський народний науковий музей В.П.Бірюковим, який став носити його назву. У 1917 році місто складалося із двох кварталів, налічувало 878 будинків, 4344 жителі. 25 січня 1918 року з’їзд місцевих Рад проголосив Радянську владу на Хорольщині. Протягом 1918-1920 років Хорол не раз переходив із рук в руки. Населення страждало від подій громадянської війни ,а на початку 20-х років від боротьби селянства за свої права. 5 листопада 1920 року Хорол відвідав голова ВУЦВКу Григорій Іванович Петровський. У квітні 1920 року відбувся повітовий з’їзд, а в січні 1921 року 4 Хорольський з’їзд Рад робітничих, селянських і червоноармійських депутатів. У 1922 році в місті проживало 10943 жителі. У 20-ті роки у місті та селах повіту відбувалися повстання, переважно селянства невдоволеного політикою Радянської влади. У липні 1925 року Хорол було віднесено до розряду міст. У місті почали працювати підприємства місцевої промисловості – 3 механічні млини, олійниці, хлібобулочні цехи, чоботарня, пошивочні майстерні, електростанція, з’явились нові підприємства по переробці с/г продукції(харчокомбінат).Було налагоджено видобуток торфу, виробництво черепиці, комишитових плит, збільшилось виробництво цегли. 1930 року у Хоролі створено артіль “Червона борозна”, у 1931 р. – машинно-тракторну станцію, збудовано новий радіотрансляційний вузол. У 1939 році на базі млина Сенделевича почав діяти механічний завод. У 30-ті роки було закрито народний науковий музей та зруйновано всі церковні споруди. 1940 року відкрито народний робітничий театр. Збудовано міський стадіон. Міська бібліотека налічувала понад 30000 тисяч томів. Із навчальних закладів діяли :сільськогосподарський технікум, 3 середні, неповна середня і початкова школи, дитячий будинок для дітей-сиріт, вечірня школа робітничої молоді, школа механізації, бухгалтерська і медична школи. Під час німецько-фашистської окупації в місті діяв партизанський загін. У Хоролі формувалися 2 евакогоспіталі та окремий саперний батальйон. У окупованому місті фашисти створили табір смерті Дулаг-160, який відомий, як “Хорольська яма”.В ньому загинуло біля 91 тисячі людей. П’ять уродженців Хорольщини стали Героями Радянського Союзу, а двоє – повними кавалерами Ордена Слави. Значна частина міста була спалена фашистами при відступі. На кінець ХХ століття на Хорольщині діяли ВАТ “Хорольський молоко консервний комбінат дитячих продуктів”, ВАТ “Хорольський механічний завод”, більшість колишніх промислових підприємств або зовсім не працювали, або працювали наполовину своєї потужності. Працює будинок побуту, збудовано нове приміщення АКБ “Україна”, збудовано і відкрито Центр зайнятості населення. У місті діють 4 загальноосвітні середні школи, Агропромисловий коледж, музична школа, Міжрегіональний центр з професійної перепідготовки звільнених у запас військовослужбовців, авто школа, 6 дитячих садків, Будинок школярів, станція юних натуралістів та техніків. Будинок культури на 350 місць, кінотеатр “Жовтень”, районна лікарня, поліклініка, районна для дорослих і дитяча бібліотеки, районний народний краєзнавчий музей. Уродженцями Хорола є український фольклорист та літературознавець М. А. Цертелєв (Церетелі) (1790-1869 рр.), український поет-пісняр і педагог А. М. Заїка, український нарисовець В. М. Мисюренко, вчений-історик Ф. Я. Савченко, Герой Радянського Союзу М. П. Леуцький, письменник, лауреат малої Шевченківської премії 1997 року Ульянов О.С.(Олесь Ульяненко). У вересні 1837 року під час відвідування України по дорозі з Одеси в Хоролі побував російський поет В. А. Жуковський (1783-1852), у 1820 і 1824 роках у Хоролі побував О. С. Пушкін. У Хорольському повітовому училищі 1819-1822 роках навчався український поет-романтик, байкар і фольклорист Л. І. Боровиковський(1806-1889), тут він провів останні роки свого життя. З жовтня 1962 року у Хоролі побували український поет А. С. Малишко(1912-1970 рр.), український композитор П. Майборода, український письменник М. Шеремет. З Хоролом пов’язане творче життя українського журналіста і гумориста Ю. І. Лапая. У середній школі №2 працював заслужений учитель Української РСР , критик, журналіст і краєзнавець К. О. Ходосов. У місті виходили міська газета “Хорол сьогодні” та районна “Вісті Хорольщини”. У Хоролі встановлено пам’ятники на братських могилах жертв німецького фашизму 1941-1943 рр., які було реконструйовано у 1982 році. У 1955 році встановлено пам’ятник червоногвардійцям, що загинули у 1918-1919 рр., 1971 р- Ф. Є. Дзержинському, 1972 р.- пам’ятний знак Трудової Слави – трактор “Універсал”, 1979 – В.І.Ленін, 1986 – бронзовий бюст Герою Радянського Союзу, Герою Соціалістичної Праці І.М.Третяку, 1991 – завершено будівництво меморіалу “Хорольська яма” у Дубках. Встановлено меморіальні дошки: 1968 рік – на будинку, де містився 1920 року волосний комітет комсомолу, 1967 рік – на будинку, де проходив перший повітовий з’їзд Рад Хорольщини, 1983 – на будинку, де виступав 1920 року Г.Петровський, 1967 рік – на будинку, в якому народився і жив Герой Радянського Союзу М.П.Леуцький(1912-1945рр.).